Юрій Ванетик: Президент США повинен бути державником, а не навіювати американцям сум
Мине трохи більше року і у США відбудуться президентські вибори. На сьогодні у полі громадської уваги є два головних претенденти – демократ Джо Байден (чинний президент) та республіканець Дональд Трамп (якщо його не відправлять до в’язниці).
За словами представників офіційного Києва, американські вибори однозначно вплинуть на Україну та її підтримку у війні, яку розпочала РФ. Як саме – буде видно. Але в ОП України переконані, що хоч би яким виявився результат виборів нового глави Білого дому, США не припинять підтримувати Україну, оскільки жодна цивілізована держава світу не погодиться на капітуляцію демократії й не піде на те, щоб і далі «панував хаос, війни, тероризм, свавілля, які спонсоруються Росією».
Якою є ситуація у США на початку нового політичного сезону? Як саме американські ЗМІ готуються до висвітлення активної фази президентських перегонів? Чому американці, до речі, мають чималі претензії як до фаворита від демократів, так і прогнозованого протеже від GOP (якщо на полі республіканців так і не з’явиться хтось альтернативний та дійсно перспективний)?
У США ЗМІ вже творчо озброюються. Вони завжди в нас озброєні. Ситуація для багатьох із них – як відеогра, коли знаєш, що все відрізняється від реальності, але дуже прив’язуєшся до віртуального. Сенсації приваблюють, збуджують гострі, скандальні та стимулюючі відчуття.
Звичайно ж, є у США журналісти, які (попри те, що поле гри «отруєне») все одно виділяються. Вони намагаються бути чіткішими, об’єктивнішими та стриманішими у оцінках. Але, їх в наших ЗМІ меншість. В результаті все одно усе перетворюється на сенсацію та розкидання «бруду». ЗМІ будь-якою ситуацією скористаються. Та чи інша картина подаватиметься так, що щось є або провиною демократів, або виною республіканців (чи якихось груп у GOP, котрі мають інтереси та вплив). Як приклад – тема глобального потепління. Зрозуміло ж, що це питання стосується більше науки, аніж політики. На нього усі сторони повинні звертати належну увагу. А що в нас? А в нас – дві екстремальності: одна сторона каже, що все це – повна вигадка та брехня, а інша сторона твердить, мовляв, «ледь не завтра вже розпадеться увесь світ». Ситуація зі ЗМІ аналогічна.
Байден та Трамп. Виглядає це усе майже трагічно. Незважаючи на символічну роль президента, вона все ж таки – роль і хотілося би, щоб президент такої потужної країни, як США, був міцним державником. Нехай це не буде геній чи мега харизматична людина, але він має бути справжнім прикладом для інших. А ми сьогодні маємо двох людей, які точно не є найкращими прикладами. З цим дуже багато американців погоджуються.
У Трампа, я вважаю, мобілізація його електорату та зміцнення певного екстремізму зростає через атаки на нього. Не думаю, що дуже суттєво вона росте, але все ж таки. Незважаючи на атаки, гадаю, Трамп таки стане кандидатом від республіканців. Його найближчий конкурент – губернатор Флориди Рон Десантіс – електорально «розпадається» (я б його цілком не списував, але багато хто вже списав, що дуже прикро). Є й інші у GOP, які або надто вже ідеальні, або занадто екстремальні. А багато хто балотуватиметься, щоб потім, наприклад, замість 5 мільйонів на рік заробити собі 17: щоб їхні книги потім краще продавалися, вони самі ставали більш відомими, щоб їх потім часто запрошували на різні телешоу, як колишніх кандидатів у президенти США. Це в нас – стандартна формула й за це таких людей звинувачувати не варто.
У демократів також є талановиті персонажі. Наприклад, Міністр транспорту Піт Буттіджіч. Так, він певною мірою «своєрідний», але у нього є мізки. Або ж той самий губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом. Я, як мешканець LA CA, проти багатьох його позицій, але він далеко не божевільний й робитиме те, що логічно.
Не хочу говорити зле ані про Байдена, ані про Трампа. Але, звичайно ж, для США це – далеко не ідеали. Це не державники, які мають високу освіту, чудово орієнтуються у зовнішній політиці, начитані, енергійні, добре розуміють сучасний світ. Байден усе життя був нижчим за середній рівень. Про Трампа взагалі немає сенсу щось говорити, бо з ним давно всім вже усе зрозуміло. Це дивно та дуже сумно для американця.
Знову ж таки, вибір Трампа, можливо, й закінчив би війну в Україні. Але! На яких умовах? З якими наслідками для світу загалом? Багато є запитань. Є великі ризики, що це може потім сильно вдарити по суверенності й майбутньому України, водночас може морально озброїти РФ.
РФ вже стає Північною Корею. Там уже величезні проблеми даються взнаки. Та все одно, продовження війни – це геноцид української нації та підрив суверенності України. Тому, якісь зміни просто повинні відбутися. В який саме бік – поки що незрозуміло. Напевно (в нас про це також говорять), якщо продовжувати підтримувати та посилювати Україну, то росіяни втомляться і знайдуть якийсь спосіб піти геть. Знайдуть, до прикладу, якогось божевільного на кшталт Лукашенка (з якого вже весь світ сміється), який скаже, мовляв, «ми вже перемогли і йдемо з України». В принципі, росіяни можуть все що завгодно вигадати, щоб зберегти «обличчя». Під тиском цивілізованого світу вони швидше можуть піти з України, а своїм всередині розповісти, мовляв, «перемога за нами» тощо.
Тому, ситуація поки не дуже. А медіа люди дивляться лише тому, що це – шоу. Проте, довіри та відповідальності замало. Я не раз вже розповідав про власні досвіди, коли абсолютно безвідповідально журналісти пишуть про тебе будь-що, а наш «кейс Саллівана» дає їм можливість спокійнісінько себе почувати. Це тобі потім треба бігати й доводити, що ти чогось не робив, що щось могло бути написано журналістами навмисно, саме з чітким наміром (!) тебе очорнити (а це практично неможливо довести у суді).
Приклад. Хтось сфотографується із нашим Спікером, а потім якийсь блогер раптом напише, що поряд із Кевіном Маккарті на фото начебто стоїть або російський бандит, або український «нацист», або якийсь педофіл… І усе. Нічого не можна буде потім зробити, розголос одразу піде величезною хвилею. Щось може виявитися і правдою, а щось – банальним наклепом. Й не допоможуть жодні мільйони доларів для розбірок, бо на тебе у процесі ще жорсткіше нападатимуть, і ти програєш.
Дуже багато хто в нас боїться робити щось суттєве й масштабне. Саме тому, що у США політичний процес такий, що можна неочікувано потрапити до серйозної м’ясорубки, яку наші ЗМІ розкрутять до краю. Особливо із Трампом м’ясорубка може стати ще тією історією.
Це усе – трагедія. Трагедія американського суспільства. Коли існує беззаконня, коли тебе можуть усіляко оббрехати, облити брудом без причин, а ти нічого не можеш з цим зробити – це великий збій у системі. І це те, з чим ми живемо.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
Автор
