Юрій Ванетик: Росія вже втратила свій імідж, розгубила свій бренд, заплямила своє обличчя
«Ми обговорювали жорстоку та неправомірну війну Росії в Україні. І у залі панувала належна згода щодо необхідності справедливого та тривалого миру, який підтримує принципи Статуту ООН, поважає суверенітет та територіальну цілісність», – сказав президент США Джо Байден на брифінгу за результатами недавнього саміту G20 у Нью-Делі.
Що кажуть американці на тему «справедливого миру» для України? Наскільки взагалі був актуальний для медіа США порядок денний індійського саміту «Великої двадцятки»? Серед американських політиків й пересічних громадян продовжує мати місце розуміння, що задля досягнення справедливого (!) миру не може бути компромісів у питаннях цілісності території України та її суверенітету?
Я багато читав на цю тему публікацій в наших ЗМІ. І лівих, і правих, і центристських. Усі газети про це писали. Також я цікавився, що думають з приводу відповідної теми фахівці наших дослідницьких установ і організацій. Тож точка зору наступна.
У принципі, у США позиція однакова в різних сторін. Є певне розчарування, що, незважаючи на правильну риторику саміту, вона часто була стерильною та сухою. Росія не згадувалась у тій «якості», в якій це було би правильно. Замість того, щоб, я так скажу, проклясти Росію, було просто сказано бюрократичною мовою, що, мовляв, «країни проти агресії, усі хочуть миру» тощо. У США є невдоволення цим моментом і люди намагаються аналізувати, що ж це може означати. Але, зрештою, кажуть, що це нічого не змінює принципово.
Який був сенс, наприклад, обзивати Путіна? І так усім зрозуміло, що Путін – головний рушій й ініціатор усього, що коїться. Тому, не обов’язково було писати в підсумковій декларації саміту, що, мовляв, «Путін – негідник і злочинець». Декларацію писали мовою дипломатії. Що змінюють зайві емоції, якщо й так кожному ясно, хто такий Путін і яку шкоду він завдає самій РФ.
У США вважають, що в Індії все було так, як і очікувалося. Однак, не було тієї різкості та чіткості, яку хотіли би почути американці. І все одно, це нічого не змінить на краще для Росії.
Президентська кампанія у США та її результат вплинуть на ситуацію, хто би не прийшов у Білий дім президентом. У нас вважають, що після виборів війна таки якось закруглятиметься. Якщо переможе Байден, то, я вважаю, він теж якось згортатиме війну. Якщо переможе Трамп, то все буде швидше, набагато жорсткіше і, можливо, гірше для України. Демократи у США більше дивляться з позиції справедливості, а республіканці зараз дещо розвертаються в іншу сторону й більше дивляться на те, як і що буде краще безпосередньо для внутрішньої картини у США.
Але, знову ж таки, тут як подивитися на це питання. Що буде краще для США? Для Америки важливо перемогти у цій війні з нашим поглядом на світ! Яким би не був наш погляд на сучасний світ – косий, кривий чи проблемний, він все одно містить певні правила, які вважаються набагато прийнятнішими для сучасного суспільства. А ось інший погляд на світ – це старі диктатури, які якимось чином проштовхнули себе у сучасність через революцію інтернету або якісь інші нововведення. Але, незважаючи на прогрес, диктатури все одно живуть у парадигмі незрозумілих старих підходів та якогось «шаманізму».
Одна справа виправдовувати Росію (я знову про саміт в Індії), а інша – хотіти із нею економічно співпрацювати. Багатьом країнам була би вигідна така співпраця з РФ, але вони анітрохи не виправдовують війну, розпочату в Україні. Я сам в нас часто чув розмови, мовляв, «а що було би у США, якби Росія розмістила свої військові бази, наприклад, у Мексиці?». Я так реагую на подібні пасажі, мовляв, «так, все правильно, нам було би дискомфортно, але ж це анітрохи не виправдало би гіпотетичну агресію чи геноцид з боку США стосовно громадян Мексики». Бо якщо тебе хтось зрізав на трасі, то ти можеш показати йому палець чи щось вигукнути, але ж якщо ти зупиниш його автівку, почнеш йому відрізати руки і ноги, а потім вб’єш його дітей в нього на очах, то це вже реально too much.
Навіть ті країни, які практичні суто економічно (як Китай, Індія тощо), то їм все одно вже не комфортно й соромно мати справу з РФ. Уже навіть країни, які зацікавлені в економічній співпраці з Росією, осуджують її дії. Цікавий факт: до початку широкомасштабної війни пересічні американці часто приймали ту чи іншу позицію Росії, нерідко захоплювалися її силою та могутністю. Багато хто говорив у США, мовляв, «Путін – різкий, сильний, впливовий, такий собі сool men, strong man». Згадувалися кадри, де він без сорочки верхи на коні чи літак у повітря піднімає. Багато хто у США говорив в зв’язку з цим, що мають велике бажання поїхати до Москви, подивитися на їхнього крутезного президента, побачити Кремль, де він сидить, і таке інше. Багато хто в нас раніше хотів подивитися на столицю РФ, гарних дівчат, Красну площу тощо… Зараз усього цього немає й близько. Подібне бажання в американців давно зникло.
Уже всі пирхають та відвертаються лише при згадці про Росію. Соромно навіть у розмовах називати цю країну. Навіть ті люди у США, які досі можуть собі припустити існування «українських нацистів», якихось біолабораторій, натренованих голубів, бойових комах чи хробаків – навіть таким американцям вже вкрай не комфортно від згадок про Росію. Ніхто вже не збирається їхати до РФ. Жодного туризму із США до РФ уже просто не буде.
Тому, із Росією у світі вже край! Навіть якщо там прийде нова влада, то я дуже сумніваюся, що буде щось радикальне стосовно змін. Росія вже втратила свій імідж, розгубила свій бренд, заплямила своє обличчя. Розумієте, одна річ, коли тобі 25 років, на тілі в тебе татуювання, ти летиш на крутому байку в одязі Affliction, потім раптом з кимось побився у барі і тебе заарештували… Ну, ок. Зрозуміло, що зовсім не добре те, куди ти рухаєшся, але ж у якийсь момент такого бурхливого життя ти все одно багатьом сподобаєшся як темпераментний бунтар, як такий собі bad boy. Але! Як тільки тебе упіймали за те, що ти, наприклад, зґвалтував жінку або ж, наприклад, вбив дитину – все, тобі повний кінець! Повний капут! У такому разі навіть твоїм батькам буде соромно називати тебе їхнім сином.
У ситуації із РФ – те ж саме. Росія вже ніколи не підніметься в очах світу. Нормальні країни вже ніколи не подивляться на неї інакше, аніж як на агресора, ґвалтівника, вбивцю і нікчему. Можливо, прямо в очі росіянам поки що про це кажуть не усі, але думають вже про них саме так, ніяк не інакше.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
Автор
