Володимир Гришко: «В Італії збирали кошти для поранених дітей з Маріуполя та із Харкова»
Народний артист України, лауреат державної премії ім. Т.Г. Шевченка Володимир Гришко розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Оперативній Україні інфо» та Pravda NEWS про зруйновану академію мистецтв у Харкові, заняття із молоддю онлайн, волонтерську діяльність та як 10 років тому записав пісню «Ой, у лузі червона калина», яку тепер співає кожен українець.
Директор, головний редактор ІА «Оперативна Україна інфо» Юрій Іванов та народний артист України, лауреат державної премії ім. Т.Г. Шевченка Володимир Гришко.
– Ви постійно долучаєтеся до благодійних заходів, розкажіть, будь ласка, про це.
– Знаєте, я не Фарисей і не хочу про це багато казати. Але я тим пишаюся, що знайшов у собі мужність залишитися в Києві. Ось із 25 числа я вже був при гуманітарній дпомозі, допомагав, залишився в Києві і не шкодую. Так, було лячно, страшно, коли, дійсно, над головою гупало. Все ж таки, знаєте, є отой стержень батьківського козацького виховання. Ось залишився і, повірте, не жалкую. Не засуджую тих артистів, котрі показали спину, котрі сиділи там на Закарпатті, записували там відосики… Ну в кожного своє. У кожного своє сприйняття, як то кажуть, шаленого навантаження страху, котрий з‘явився перед кожним українцем. Ну, а я тут і буду тут, і нікуди з України не поїду. Хочу сказати, що недавно відїжджали в Італію, де відспівав декілька сольних концертів за запрошенням мера міста Пеннотті Роберто Веллоккіо. Ми збирали кошти для поранених дітей з Маріуполя і з Харкова. І після цього таке якесь очищення душі йде. І коли перетинав знову кордон в Україну через Польщу, буквально гомін стояв у потягу нашому: «Гришко повернувся…», то це багато чого коштує, знаєте. Хоча, як зараз згадую, аж мороз пробирає. Дійсно, люди шанують, люблять. І пишаюся тим, що я є українець.
– Що зараз порадите робити звичайним українцям, щоб легше пережити війну?
– Вірити. Знаєте, віра, вона має таку силу… Кажуть, що думки – сильніші за радіацію. Вірити. Ось всі ми повинні в єдиній молитві, кожен в серці, молитися. Хто вміє читати Отче наш, не вміє, молитви псаломи 26, знають-не знають, – молитися, своїми словами, щоб прийшла ця Перемога. І вона прийде, 100% прийде. І будемо ми жити в квітучій європейській сім’ї серед таких же розвинених європейських країн. Україну чекає велике майбутнє. Нам треба тільки сили набратися, наснаги і, знаєте, вистояти.
– Ми з Вами, до речі, познайомилися в Полтаві. Це десь років десять тому було інтерв’ю. І пам’ятаю була розмова про молодіжні проекти, про ті школи, які Ви відкривали для того, щоб зрощувати митців і передавати свої знання.
– Так.
– Як зараз з цими проектами?
– Академії не існує на превеликий жаль… У Харкові її немає, її розбомбили. У мене була велика академія в Харкові – “Академія талантів Володимира Гришка”. У мене в Китаї моя школа, в Америці. Але я хочу передавати свій досвід і своє знання тут, моїм українським дітям. Знаєте, її немає цієї академії, на превеликий жаль, але справа живе і буде жити. І ми зараз започаткували академію-онлайн “Академію талантів Володимира Гришка”. І сьогодні в нашому благодійному концерті братиме участь одна з учениць, випускниця моєї академії харківської Ксенія Ломтєва. Вона Лауреат першої премії Гран-прі в Італії. І ось вона приїхала сьогодні з подякою лікарям і нашим військовим, нашим Героям заспівати українську пісню “Якби я вміла вишивати”. Знаєте, я думаю, що цей її виступ – символічний. Він свідчить про те, щоб не сталося з моєю школою, моєю академією, вона не існує, але вона існує в душі, в серцях моїх учнів. Так що ми продовжуємо нашу працю. Кожен робить, що може.
– Які пісні будете сьогодні виконувати?
– Я буду співати “Ніч яка місячна”, “Пам’яті Карузо”. Цю пісню співав мій найкращий вчитель, маестро Лучано Паваротті. Ну і звісно “Аве Марію”. Я присвячую її всім тим, хто залишився на полі бою, всім нашим Героям.
– Ви сказали, що поки що є школа онлайн. Чи є плани, щоб все ж таки зробити офлайн-навчання після війни?
– Це моя велика мрія в Києві відкрити цю академію. Я думаю, що буду просити моїх друзів, прихильників мого таланту, щоб дійсно ми відкрили академію в Києві. Тому що багато дітей хочуть потрапити в цю академію. Дійсно, я, як і продюсер, не тільки вчу співу, а й вивожу дітей в майбутньому на велику сцену, даю їм майбутнє. Розумієте? Сьогодні буде перший дебют Ксенії, вона буде співати. І переконаний, і вірю в це, що буде академія відкрита наживо в місті Києві.
– Із початку війни Ви якісь нові пісні записали? Можливо, вони будуть пов’язані з тим, що ми зараз переживаємо.
– Пісню “Ой у лузі червона калина” було записано 10 років тому Володимиром Гришком. Цю пісню я співав 10 років і співаю, і вона так же актуально звучить. Коли я її співав, ледве ще хто текст і слова знав, а зараз цю пісню співають по всій Європі.
– Бачте як. Ви стали ніби провидцем цієї пісні.
– Так, на превеликий жаль, вона стала нині актуальна. Нічого, в нас дух сильний і ми тую червону калину підіймемо!І переможемо!
– І наостанок Ваші побажання нашим читачам і глядачам “Оперативної України інфо”.
– Одне побажання: духовної і фізичної наснаги бажаю Вам! Миру в серці, теплого хліба на столі і шаленої віри в нашу Перемогу!
– Я Вам щиро дякую за інтерв’ю! Слава Україні!
– Дякую! Героям Слава!
Дивіться також відеоверсію інтерв’ю:
Читайте також: Позитив: «У перші дні війни кожному артисту було складно щось творити»
Олеся Жураківська: «Була неподалік Житомирської траси і відчула все жахіття війни»
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на офіційну сторінку в Фейсбук, аби першими дізнаватися найголовніші новини країни! Також запрошуємо долучитися до нашого YouTube-каналу!
Спілкувався Юрій Іванов
Фото: Віктор Вознюк, Анатолій Шараєвський
Відео: Анатолій Шараєвський
Автор
