Ольга Сумська: «Для мене бути волонтеркою – це найпочесніша місія»
Народна артистка України Ольга Сумська розповіла в ексклюзивному інтерв’ю ІА «Оперативна Україна інфо», як поєднує волонтерство та акторську діяльність, родинні взаємини та ін.
Директор, головний редактор ІА «Оперативна Україна інфо» Юрій Іванов та Народна артистка України Ольга Сумська.
– Ви постійно долучаєтеся до різноманітних благодійних заходів і не тільки в Україні, а й за її межами. Розкажіть про цю діяльність, що вдалося зробити?
– Ви знаєте, я не забуду початок цієї страшної війни. Ніхто з нас ніколи цього не забуде. Хіба ми могли уявити собі в 21 столітті таке страхіття? Знаю, що зараз багато українців на теренах нашої рідної землі і за її межами перебувають у стані розпачу, жахливого стресу. Але при цьому вони настільки невтомні і працездатні, і цілеспрямовані, що це так об’єднує нас. Не дивлячись на цей розпач, який оселився в наших душах, ми не маємо дати собі бути слабкими, не маємо права абсолютно. Подивіться на наших військових, як вони тримаються, як захищають нашу рідну Україну. Тож маємо бути ще сильнішими. Знаєте, я просто наживо спілкуюся з багатьма із них і це така честь, радість просто, що ці люди стали рідними. І ми їм допомагаємо. Постійно маємо зв’язок з нашими ангелами, з нашими захисниками. Буквально щойно отримала повідомлення від військового, який зараз на Донбасі. Каже: “Олюню, Ви наше рідне, наша натхненниця. Знайте це. Поки ми тут, на передовій, Ви захищені”. Боже, я коли читаю ці слова, то не можу стримати сліз, наскільки багато в них сили і цієї переможної енергії. Ми маємо здолати ворога. Так, дуже дорогою ціною, але назад дороги немає ні в якому разі. Мусимо виборювати цю незалежність і йти до кінця для того, щоб звільнити всі терени нашої рідної України, аби Донбас став українським. Донецьк – це Україна, Луганськ – це Україна, Сімферополь, Ялта, Севастополь, наш рідний Крим. Боже мій… Серце, знаєте, настільки б’ється в унісон з нашими військовими, волонтерами, з усіма українцями, з усією спільнотою українців по всьому світу, які вірять всім серцем, оцим нескореним серцем, справжніх українців у нашу Перемогу. Так і буде! Маємо бути сильними, адже ми, дійсно, нація мужніх, нація незламних, нація переможців.
– Олю, а де Ви застали війну?
– У Києві. Я досі пам’ятаю ці вибухи. Моя родина була вдома. Я була тоді в потязі, їхала на гастролі – Донбас, Сєвєродонецьк, Краматорськ, Бахмут. Усі знищені міста… Я, коли говорю про це, згадую цей день і те, що там коїться сьогодні, не можу спокійно про це говорити. З більшістю директорів Будинків культури знайома багато років. І те, як вони намагаються триматися там, як вони боронять Україну, багато хто з них та із моїх колег теж, сьогодні на фронті, на передовій, це неймовірні люди. Однаково, так чи інакше, ми колись вийдемо на сцену вже відновлених будинків культури. Я мрію, що колись нарешті вийдемо на сцену Маріупольського театру, де ми гастролювали, інколи по дві вистави на день, це незабутньо. Величезна трагедія. Я думаю щодня про кожного українця, згорьованого, понівеченого долею страшною. Проте наскільки вони вірять у Перемогу України, навіть втративши все. Думаю, Господи, це дійсно поцілована Богом нація. Так, сьогодні випробування, ми покоління війни, але ми неодмінно переможемо і все буде Україна!
– На Вашу думку, як легше українцям пережити війну?
– Тільки в єднанні, тільки так. У жодному разі не сумніватися, дивитися на наших військових, молитися за них щодня, за наших ангелів, за наших охоронців. Це наші Герої, які сьогодні виборюють цю Перемогу страшною ціною. Ми дуже часто їздимо в шпиталі, спілкуємося з пораненими військовими, знаємо, які трагічні долі спіткали чимало сімей в Україні, які виїхали за кордон. Вони втратили все: своїх рідних, батьків, сестер, синів, доньок, але вони за будь-яких обставин, так чи інакше, вірять у нашу Перемогу. Тому що інакше не може бути. Уявляєте взагалі міру і ціну цієї Перемоги?! Це жах, те що сьогодні коїться. Але завдяки нашим військовим ми сьогодні маємо честь нагороджувати наших волонтерів, прокидатися вранці, випити кави, плюс-мінус жити якимось мирним життям. І все це завдяки нашим неймовірним захисникам.
– Крім волонтерської і благодійної діяльності, у Вас є основна – акторська. Над чим Ви зараз працюєте?
– Ми випустили три нових вистави. Я сподіваюся, що з’явиться ще українське кіно – неймовірне, потужне, видовищне, вражаюче. І сьогодні вже кілька прем’єр можемо спостерігати в кінотеатрах на широких екранах. Це є вже перемога для наших митців, які вже навіть у цей час знімають українське кіно. Настане Ренесанс українського кіно, я вірю в це всім серцем. І звісно театр, який сьогодні єднає всіх нас. Буквально вчора ми були в Кременчуці, в Лубнах, Черкасах…
– На рідній Полтавщині.
– Так, рідна Полтава, там, де я закінчувала школу.
– А я з Решетилівки, потім вчився в ПНПУ ім. В.Г. Короленка, жив і працював у Полтаві.
– Рідна земля, тим більше мої батьки працювали в музично-драматичному театрі імені Гоголя. І я там зіграла одну з перших драматичних ролей. Тому Полтава моя рідна і неймовірна. Користуючись нагодою, дякую полтавцям за підтримку наших військових, волонтерам. Адже я амбасадорка ще одного Фонду в Полтаві. Практично в кожному місті маю побратимів, тому оце єднання сьогодні – надзвичайно важливе.
– До речі, Ваша сестра Наталя також приїздить із гастролями до Полтави. І я був на одній із вистав в тому ж самому театрі Гоголя, де вона грала Кайдашиху.
– Це її зіркова роль. Я тішуся, що Наталя Вячеславівна стільки років є примою театру імені Івана Франка. І сьогодні переживає свій творчий злет. Я хочу подякувати їй. Бажаю натхнення, міцного здоров’я і, дай Боже, яскравих нових ролей.
– Як часто Ви спілкуєтеся, телефонуєте, бачитеся?
– Трішки життя роз’єднало, але намагаємося не втрачати цей родинний зв’язок. Це найдорожче, що сьогодні є.
– І наостанок Ваші побажання нашим читачам і глядачам “Оперативної України інфо”.
– Дорогі наші друзі! Я від щирого серця хочу Вас надихнути і побажати найголовнше – нашої єдності, сили духу, нашої незламності, підтримки, волонтерської передусім, для наших ЗСУ. Віримо всім серцем у нашу Перемогу! Слава Україні!
– Героям Слава! Дякую за інтерв’ю!
– Щиро Ваша Оля Сумська. Для мене бути волонтеркою – це найпочесніша місія!
Дивіться також відеоверсію інтерв’ю:
Читайте також: Як походив концерт “К-Rock до Перемоги” з гуртами “Жадан і Собаки”, “ВВ” та “Брати Гадюкіни” у Києві
Ольга Сумська розповіла, як поєднує волонтерство та акторську діяльність
Спілкувався Юрій Іванов
Фото і відео: Анатолій Шараєвський
Автор
