Головна Сторінка » Блог » Ніна Матвієнко: «У якийсь момент зловила себе на тому, що знаю, що буде Перемога»

Ніна Матвієнко: «У якийсь момент зловила себе на тому, що знаю, що буде Перемога»

0

Народна артистка України, Герой України Ніна Матвієнко розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «Оперативній Україні інфо» та Pravda NEWS про своїх славних предків, як легше пережити війну та шлях до Перемоги.

Директор, головний редактор ІА «Оперативна Україна інфо» Юрій Іванов та Народна артистка України, Герой України Ніна Матвієнко.

– Редакція “Оперативної України інфо” захоплюється Вашим талантом, тим, що Ви робите, Ви – людина-епоха. Ми покликали Вас у свою програму, адже шукаємо відповідь у експертів на найважливіше запитання: коли закінчиться війна?

– Усіх вітаю: тих, хто сьогодні живий, хто ще ненароджений, ті, які сьогодні думають про життя. А це найголовніше – жити з перемогою в душі. Це нікому не заборонено, але десь у якийсь момент зловила себе на тому, що знаю, що буде Перемога. Тому що з перших днів побачила цю Тероборону, яка партизансько йшла, і бачила цих прекрасних хлопців, які по дорозі стояли. У той момент мені хотілося їх розцілувати, обійняти, наскільки це материнське прокинулося в мені, що не було вже чужих, якось стали всі рідні. Не тому, що це війна, а тому, що щось об’єднало інше. Розумієте, цей заклик “Стань на сторожі України!”, “Стань на захист!”, щось отаке піднялося всередині… І я їду по дорозі і думаю, чим можу допомгти сьогодні Україні. Ми познаходили з подругою вірші. Якраз зі мною була пані Галина із Обухівського району. І в Ютубі ми познаходили прекрасні вірші, озвучували, одягали сукні на фоні українського рушника чи якоїсь деталі, яка говорить про те, що ми з України. І в цілому війна закінчиться тоді, коли внутрішньо ми тут переможемо її, всередині. Наша віра й молитва, особливо жіноча, – це той тил, який прискорює сьогодні перемогу. Якщо байдуже на це дивитися, чекати, що хтось тебе захистить, що хтось це зробить за тебе, нічого не вийде. Боженька все бачить, на якому прицілі ти сьогодні дивишся на це все, що відбувається. Наш приціл – це любов, це та одвічна любов, яка ніколи не зникала. Це та любов до землі, не тільки до матері, до дитини. Мати все: Україна-мати, земля-мати, вода-мати, дитина-мати. Розумієте? Твоя мати чи бабуся. Навіть гвинтівка чи зброя також несе ім’я жіноче.

– Як легше людям пережити цю війну?

– Як легше? Та щось робити ж треба. Обов’язково зваріть борщу, варіть кожен день, щоб Ви розуміли, що гості не тоді, коли Ви хочете, а тоді, коли потрібно. Коли кожен день гості стоять – Перемога, а це хлопці наші. І вони можуть кожну секунду зайти у Вашу хату.

– Що треба робити, щоб пришвидшити Перемогу?

– Посил робити внутрішній. Посил любові і віри в Перемогу. Який у нас, у жінок, посил? Це – молитва. Ввесь час думати, молити Господа: “Благослови, благослови на Перемогу!”. І до зірочок, і до духів нашого роду. А скільки ж у нас святих є. Також їх треба кликати, до них і звертатися, до роду нашого, щоб вони стали стіною. Коли я питала одну жінку, а чи наші воїни, такі як Святослав, Ілля Муромець, а він же Микита Малюта, це його подвійне ім’я, Коростинський князь. Коли його Цариця заховала від древлян, бо він не виконав своєї місії перед древлянами, захищав жінок з полону. І щоб його не вбили, перевезла на Чернігівщину в село Муромець. І так як він був без імені, без корони і з мечем. Ось він і став Іллею Муромцем. Взяв псевдонім цього селища, де він жив, не в росії, вірте мені, саме там. Ще в Лаврі були такі мощі. А виявляється, що це був мій предок – батько з минулого. І в Лаврі отакі невеличкі мощі лежали. Знаю, що коли його прихопив інстульт, адже зрозумів, що він ніхто, що його так відселили, забрали землю, але не вбили. Його доглядала бабуся. І коли прийшли печеніги, він таки піднявся. Вороги побачили, що на одному місці рубає мечем їх направо й наліво. Тож підкралися ззаду та відрубали йому ноги аж до кінця. Тому в лаврі були маленькі мощі, але, на жаль, зараз там поклали чужі, тому що його передали в росію. Лавра передала.

– Що заважає нашій Перемозі?

– Байдужість наша, нехіть. Є люди, які розмовляють російською мовою і більші патріоти, ніж ті, що розмовляють українською. Є такі, в мене такі друзі, але вони дуже стараються. Коли ми були в Єрусалимі, вони українською мовою просили Боженьку, щоб він врятував нашу країну, допоміг їй вижити в будь-якій ситуації. Любов переможе, тільки любов. А байдужість – це смерть, це найстрашніше, що є взагалі на землі: до свого краю, нації, мови. Захист має бути материнський, дівочий захист, синівський. Але то все одне й те саме – любов.

– Перемогу ми здобудемо 105%.

– Навіть мови немає.

– А що чекає українців після закінчення війни?

– Я думаю, ще набагато нелегка доля. Нам треба буде відбудувати душу, відновити психологічний стан наших хлопців. А скільки знівечених долей діток… Треба всю прикласти енергію, всю душу вкласти у відбудову душі – душі землі, України і душі дитини. Бо кожна людина на землі – це дитина землі.

– Цілковита правда. Ніно Митрофанівно, я дякую за це інтерв’ю! Слава Україні!

– Героям Слава!

Дивіться також відеоверсію інтерв’ю:

Читайте також: ВИЙШОВ ПЕРШИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА?» (відео)

Вийшов другий випуск проекту «Коли закінчиться війна?» з українською Жанною Дарк (відео)

Вийшов третій випуск проекту «Коли закінчиться війна?» за участі екстрасенса Олександра Жаркова (відео)

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на офіційну сторінку в Фейсбук, аби першими дізнаватися найголовніші новини країни! Також запрошуємо долучитися до нашого YouTube-каналу!

Спілкувався Юрій Іванов
Фото і відео: Анатолій Шараєвський

Автор


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *