Хаял Алекперов: «17 лютого бачив сон: по Богатирській на Оболоні їде російський БТР із російським прапором»
Екстрасенс, двічі переможець і суддя «Битви екстрасенсів» в Україні Хаял Алекперов розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Оперативній Україні інфо»та Pravda NEWS , де застав війну, про свою волонтерську та професійну діяльність під час війни, коли закінчиться війна і що чекає на Україну та українців після її завершення.
Директор, головний редактор ІА «Оперативна Україна інфо» Юрій Івановта екстрасенс, двічі переможець і суддя «Битви екстрасенсів» в Україні Хаял Алекперов.
– Де Ви застали війну?
– 17 лютого (минулого року,-ред.) я бачив сон: по Богатирській на Оболоні їде російський БТР із російським прапором. Я пам’ятаю, що вони (росіяни,- ред) якось готові вже сюди прийти. А я хотів 27 лютого поїхати додому. Так і було. Я прокинувся. А моя сестра, яка є перможницею 21 сезону, якраз вона була зі мною. Кажу їй: «Сестро, я холостяк, неодрудений. А в тебе двоє дітей. Буде наступ. Давай їдь до дітей. Тому що не дай Боже щось станеться. Я не хочу бути перед твоїми дітьми винним». У нас були квитки на 27-ме число. 20-го вона полетіла. А я лишився. Тут були діти, яким потрібна була допомога, друзі. Я їх вивіз і довгий час був на західній Україні. І потім повернувся, почав робити вебінари, спілкуватися з солдатами, їздити до них. Я також займаюся благодійністю, аби пошвидше ця біда скінчилася і чорна хмара відійшла від України.
– Ви сказали, що допомагаєте. А що саме Ви робите?
– Тут є військові, якісь секретні моменти я не кажу. Тож можу сказати таке, що зі своєї практики, наприклад, люди також свідки, я роблю вебінари. Тобто люди, які хочуть молитви на допомогу, то я їх прошу, що мені грошей не треба – відправте на Фонд Притули. Вони туди направляють кошти, тоді мені присилають чеки. А тоді я вже підключаюся і допомагаю. Це один із видів допомоги. По-друге, спілкуюся з солдатами. Вони відправляють фото, я ставлю їм захист, молюся. Ті, хто поранений, хто потребує оберегів… Я бачу і відчуваю, хто цього потребує, кому треба, то допомагаю. І по-третє, в мене є друзі, не називаю імен, бо це принципово. В мене є авто: кому треба ліки, чи ще щось відвезти чи підвезти, тож теж так допомагаю.
– Як простим українцям легше пережити війну?
– Чесно, навіть не скажу. Українці настільки крутий народ, що все переживуть!
– Коли ж все таки, на Вашу думку, скінчиться війна?
– Дивіться, якщо нікого не образити, я помолився і побачив момент: ближче до літа Україна стане дуже сильною.
– А дата?
– Не прямо літо, але коли вже тепло буде.
– Наскільки я розумію, цього літа?
– Так, цього.
– Що чекає Україну після закінчення війни?
– Я ж не політик, це зазвичай політичне питання. Скажу як є: в нас теж в Нагорному Карабасі багато років війна була, відібрали землю, 30 з чимось років було. Потім за цей час люди стали озброюватися, купувати новітні технології, щоб перемогти ворога. Зрозуміло, перше завдання українця буде укріпити армію. А друге – будувати, відновлювати руїни. А третє – люди померли, цього не повернути, це найболючіше. Все хороше повернеться.
– Що, на Вашу думку, заважає нашій Перемозі?
– Гуманність. Українці гуманний народ. Вони не хижаки, не терористи, не окупанти. Ось це заважає. Вірять, що раптом зрозуміє ворог, раптом буде добре. Гуманність Вам заважає, більше нічого.
– Що потрібно робити українцям, щоб пришвидшити Перемогу?
– Ніяк не пришвидшиш, вона буде своєю чергою. Знаєте, є така приказка: хто поспішить, той людей насмішить. Тож не треба поспішати. Слід набратися терпіння, я так бачу. Так можна все робити, завтра прокинутися і всім йти вперед, але це не приведе до добра. Варто потроху, малу-помалу. Тому що перемога – це така складна річ. Ось, наприклад, візьміть кубок. Для мене це перемога. Я вдячний організаторам, людям, які тут зібралися. Вона мені нелегко дісталася. Кубок з однієї “Битви”, з іншої… Я крок за кроком прийшов до цього, бо люди оцінили мою працю. Через це треба йти до перемоги. Перемога ніколи до тебе сама не прийде.
– Що Ви зробите найперше, коли прийде Перемога?
– Радіти буду, що не буде втрат. Більше нічого, як є, так і буду жити.
– Як Ви, людина, яка має екстрасенсорні здібності, живе з цими тривогами?
– Я ж сказав, є такий момент, коли я потрібен людям. Знову таки скажу: любов до людей, які мені дорогі, і люди, які мене потребують, – ось це мене тримає.
– І наостанок Ваші побажання глядачам і читачам “Оперативної України інфо”.
– Дорогі телеглядачі, наберіться терпіння, моліться за тих, хто воює і захищає українську землю, за тих, хто в полоні, котрим складно дуже. І намагайтеся не втрачати надію, тому що всі ми разом – це Перемога!
– А я Вам щиро дякую за інтерв’ю! Слава Україні!
– Героям Слава!
Дивіться також відеоверсію інтерв’ю:
Читайте також: ВИЙШОВ ПЕРШИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА?» (відео)
Вийшов другий випуск проекту «Коли закінчиться війна?» з українською Жанною Дарк (відео)
Ніна Матвієнко: «У якийсь момент зловила себе на тому, що знаю, що буде Перемога»
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на офіційну сторінку в Фейсбук, аби першими дізнаватися найголовніші новини країни! Також запрошуємо долучитися до нашого YouTube-каналу!
Спілкувався Юрій Іванов
Фото і відео: Анатолій Шараєвський
Автор
