Головна Сторінка » Блог » Юрій Ванетик: «Де би не був злодій чи корупціонер – туди дотягнеться рука США»

Юрій Ванетик: «Де би не був злодій чи корупціонер – туди дотягнеться рука США»

0

«Не лише Україна, але й багато держав Східної Європи мають проблему, коли там дають і беруть хабарі, «кришують» злочинців…»

Про старт «гарячої лінії» США, куди українці можуть безпосередньо повідомляти факти корупції в країні, стало вперше відомо наприкінці січня 2023-го року.

Основний союзник України у війні з РФ наголошував, що мета – нагляд за використанням коштів та ресурсів, наданих американськими платниками податків для допомоги Україні. Громадянам радили конфіденційно доповідати про будь-яку підозрілу діяльність, пов’язану із програмами Пентагону, Держдепу та Агентства США з міжнародного розвитку.

Днями українцям знову делікатно нагадали про існування такої «гарячої лінії» із зазначенням відповідних американських номерів телефонів (+1-…), куди необхідно сповіщати про факти нецільового використання наданих коштів, у тому числі.

Наскільки взагалі ефективні такі «гарячі лінії» США? У Вашингтоні ще не втомилися роками докоряти Україні за небувалий рівень корупції? На усіляких ділках, які звикли до афер та махінацій, як саме може відобразитися їхня ж «популярність» в Америці? Невже без «стусанів» від США та ЄС Україна сама не здатна випалити у себе корупцію?

У США багато хто вважає, що до сутності країн пострадянського простору історично закладено «культуру корупції». Не лише Україна, але й багато держав Східної Європи мають проблему, коли там дають і беруть хабарі, «кришують» злочинців, відмивають гроші, рвуть із бюджету тощо.

Ми також маємо корупцію. Але те, що в Україні називають «корупцією», в США сприймається не так безпосередньо. Наші лобісти, наприклад, досягають схожих цілей, але лобіювання в нас чітко прописане та регламентоване законами. В нас лобізм – це часто престижно та дуже затребувано. В США багато лобістів з’являються на обкладинках популярних журналів, одержують визнання та заохочення, хоча в багатьох країнах кажуть, що за подібну «діяльність» їх потрібно заарештовувати (ледь не вбивати), але в нас це все відбувається офіційно та легально. Тому, тут має місце велика різниця у сприйнятті.

Правду кажучи, і в нас на тлі всього цього з’являються вкрай токсичні персонажі. Я багато років у політиці і свого часу перетинався із однією людиною, доки не виникли проблеми в бізнесі, які не мали стосунку до політики. Звати його Елліот Бройді. Ця людина стала символом руйнівної поведінки у Вашингтоні. Він виявився антиприкладом того, як потрібно поводитись у професії. Коли відкриваєш американський список найкорумпованіших й найбрудніших лобістів, то Бройді там на першому місці. Бруднішого персонажа із лобіювання в історії Америки, швидше за все, просто не було. Це об’єктивно, без будь-яких моїх персональних емоцій та оцінок. Бройді багато разів визнавав свою провину у різних ситуаціях та робив речі, котрі схожі на ті, які відбуваються у тій самій Україні. Але, цей персонаж діяв ще й на очах в усіх – незграбно, неакуратно, без юристів, без гальм. На нього подивишся і подумаєш, що він приїхав до США з якоїсь дикунської країни, де немає правил, де усім усе дозволено й не гріх. Але, ні, він народився у Лос-Анджелесі – одному з, мабуть, найвідоміших міст найпопулярнішого у світі штату Америки.

Це я до того кажу, що й в нас якась частина таких людей також є. І, на мій погляд, ними рухає лише почуття жадібності, вседозволеності та безкарності. Бройді не раз визнавав свою провину, але йому часто усе сходило з рук. Досі на нього полюють, але, поки що він мав багато життів. Однак, він став настільки радіоактивним, що до нього ніхто вже й близько не доторкнеться.

В Україні, наскільки я чув, аналогічні приклади також є.

Стосовно ефективності «гарячих ліній». Наша «культура доносів» набагато розвиненіша, аніж в інших країнах світу. Це правда. В нас не соромно рапортувати відповідним органам про щось або про когось. В наших правових структурах та організаціях, які займаються переслідуванням криміналу, є цілі департаменти, які опрацьовують доноси. В нас таке заохочується. І це – нормальне явище в США. З одного боку я тут бачу практичність – досягти мети будь-яким способом. З іншого боку, суспільство, яке ставить «культуру доносів» на певний почесний рівень, є точно проблемним. Так, я зараз говорю критично про мою країну, але, в нас дійсно має місце подібна ситуація.

Не зважаючи на це, про людей, які крадуть із бюджету чи з допомоги, українці мають говорити. В США мають про це знати. Мовчати не треба. В нас система чудово розроблена, коли таких ділків виводять на чисту воду. Такі випадки в нас одразу потрапляють у пресу, про них потім вже знає кожен американець. Преса в США – дуже потужний інструмент. Це інструмент, який не просто продає рекламу та завойовує читачів, а глибоко впливає на свідомість. Як тільки наші органи роблять якийсь хід, когось виявляють, вони одразу проводять прес-конференцію, випускають новину у пресі. Тобто, оголошують об’єкту війну через медіа. Це в нас відпрацьовано і це – сильний удар.

«Вони бояться американських санкцій, адже потім їм буде дуже важко існувати навіть у офшорах…»

Думаю, що подібні «гарячі лінії» точно вплинуть на тих, хто є в Україні чи був не чистий на руку. Вважаю, що це їх може зупинити нахабно та безцеремонно красти гроші. Впевнений, що «бійці» усіляких «батальйонів Монако», які сидять в Україні та займаються суто корупційними речами, дуже бояться розслідувань США. Вони бояться американських санкцій, адже потім їм буде дуже важко існувати навіть у офшорах.

Технологія зробила світ прозорим, де усі служби обмінюються інформацією. В Україні, це просто як приклад, були такі персонажі, як Павло Фукс. На нього теж виходять, його вже виявляють. Йому буде важче оперувати, бо, очевидно, він має багато непродуманих і необґрунтованих ходів. І усі його махінації, все те, що відбувалося під час його відносно короткої ділової історії в Україні, зараз в США перебуває під пильною увагою.

Тому, подібні «гарячі лінії», на мою думку, зупинятимуть людей такого плану. Такі люди відчуватимуть, що відповідальність неминуча. Людей загалом завжди дуже насторожує те, чого вони не знають. Вони відчувають небезпеку, але, не знають, як із нею бути. США знаходиться далеко, але в США – довга рука, яка дотягнеться і до Європи, і до Польщі, і до України, де би злодій чи корупціонер не перебував. Мати комусь проблеми зі США – це дуже сильне тавро! І якщо в Україні подібне тавро від України має певний регіональний рівень, то претензії від США і негаразди зі США – універсальні та мають глобальне значення.

Якщо в Україні корупціонери хоча б знають, що їм робити, до кого звернутися, щоб, як у вас кажуть, «порєшать» ті чи інші «питання», то зі США ситуація для них набагато складніша. Вони не знають, як саме на них може відобразитися американське тавро.

Рука США 100% матиме ефект на українських корупціонерів та тих, хто крав із бюджету України, зокрема. Навіть якщо зараз такі люди усіляко намагатимуться якось «відбілити» себе, США все одно все фіксують, перевіряють на достовірність та роблять у результаті дуже жорсткі висновки.

Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)

Автор


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *