Головна Сторінка » Блог » Тамара Яценко: «Важливо підвищувати людям настрій, тому що на початку війни було відчутно, що українці поникли»

Тамара Яценко: «Важливо підвищувати людям настрій, тому що на початку війни було відчутно, що українці поникли»

0

Народна артистка України Тамара Яценко розповіла в ексклюзивному інтерв’ю «Оперативній Україні інфо» та Pravda NEWS, де застала війну, творчу і благодійну діяльність, деякі секрети зі зйомок мюзиклу «За двома зайцями» та який подарунок отримала від Алли Пугачової.


Директор, головний редактор ІА «Оперативна Україна інфо» Юрій Іванов та Народна артистка України Тамара Яценко.

– Ви долучилися до благодійної зустрічі, у межах проекту “Тут немає байдужих”. Розкажіть про враження.

– Я залюбки погодилася на цей проект, тому що теж хотілося зробити свій внесок у Перемогу. Ось чим може актор допомогти? Воювати не можу так, як потрібно, а моя зброя, як написав Сковорода, вірш, який я прочитала в цьому проекті. Це сильна зброя, коли люди чують тебе, слухають і відповідають взаємністю. Хто мене почув, той захотів чимось допомогти та зробити свій внесок. Хто, можливо, зброєю, хто інформацією, хто словом, хто підтримкою. І це загалом для повної Перемоги української все спрацьовує. Усі допомоги спрацьовують. Важливо підвищувати людям настрій, тому що на початку війни було відчутно, що українці поникли. Скільки рашистів, цієї погані наперлося, що як її здолати. Але, чесно скажу, я не хотіла їхати. У березні мене просто вмовили і то не за кордон. Просто брат попросив. Каже: якщо ти не поїдеш, то і я не поїду. Нас прийняли родичі у Ржищеві. І ми там 20 днів побули. А потім я сказала, що хочу додому. Попри те, що проживаю на Оболоні, буквально поруч ракети залітали до будинків. Також мою колегу з Молодого театру Оксану Швець, ракета вбила, адже уламки залетіли до квартири.

– Це на Позняках, так?

– Так.

– Ви колись жили в одному будинку, але потім розміняли квартиру. Правильно?

– Так. Ми отримали квартири в цьому будинку. Це вулиця Соломії Крушельницької. Але потім вирішила щось змінити. Я обміняла її на квартиру на Оболоні, хоча мені Ксюша казала, що тут так прекрасно, метро поруч, дуже хороший район, там усе розквітає, все будується. Каже: чого ти їдеш? Але життя… доля є доля.

– Ви думаєте, що це янгол-охоронець?

– Думаю, що так. А я ж народилася на велике свято – Преображення Господнє, 19 серпня. По-народному, це Яблучний Спас. І народилася ще й в сорочці. Мамочка насилу вижила від тієї сорочки, тому що сорочка та вплелася там, але я народилася. І відчуваю себе щасливою людиною, мої мрії здійснюються. Ще в школі дуже хотіла стати актрисою. Але, коли писали оповідання на тему, ким я хочу стати, то соромилася писати чомусь. Можливо, не була впевнена в собі, як в акторці, але мрія була. І коли пішла вступати до театрального Карпенка-Карого, не розуміла, що туди пройти дуже складно, якщо в тебе батьки не актори, а прості робітники з села. І мені кажуть: та куди ти лізеш?! А в батька взагалі натура артистична дуже. Голос мені передав, емоції. Він сам брав участь у виставах самодіяльних, але йому це подобалося. Можливо, мені це теж передалося.

– Тато вірив у Вас завжди?

– О, я не вступила, то він каже: заспокойся! Якщо в тебе талант є, то ти станеш актрисою. Він спокійно до цього відносився, дуже спокійно. Я нервувала, а він каже: все буде нормально. У мене вірили мої батьки. Мені це дуже допомогло. І мамочка. Інколи навіть актори бояться за своїх дітей. Не всі актори хочуть, щоб їхні діти стали акторами, не всі, тому що вони знають, що це за праця. Це так здається, що дуже легко і все прекрасно. А мої не відмовляли, а навпаки. Батько брав мене на всі заходи. Він був музикою на все село. Його запрошували на родини, на хрестини, іменини. І черга до нього була на вихідні. А в ті часи тільки один вихідний був, суботи ще не було, тільки неділя. І в нього всі неділі забиті. Повністю. Він брав, дивився, куди йти. Я щось співала під гармошку, монологи читала. Бачила, що це подобалося дуже гостям. І мені подобалося. Я відчувала приплив енергії. Ось щось таке в цьому є – в акторстві. Якщо тебе потім хвалять, а я Лев за гороскопом, а він дуже не любить, коли роблять зауваження, що його за щось лають…

– Критику Ви не сприймаєте?

– Я сприймаю, навчилася сприймати, особливо, коли в театрі. Не всі режисери, скажімо, ставляться толерантно до тебе. Є такі, що виховували. Я пам’ятаю, репетирувала “За двома зайцями” виставу. І в нас Віктор Олександрович Шулаков, я його все життя буду згадувати, прекрасний режисер, це фейєрверк, а не режисер! Він відчував акторів, у нього “чуйка” була, де, хто, на що спроможний. На роль Проні була призначена зовсім інша актриса. А я просто написала, як всі, там два рядки треба було заповнити: що можу зіграти і що хочу. Я написала: можу Проню і хочу Проню. Хочете-можете, чекайте, як-то кажуть. А призначена була інша актриса. Одного разу він був не зовсім у настрої. Може не з тієї ноги встав. І щось репетирували-репетирували, він подивився в мою сторону, каже: ідіть, спробуйте. Я вийшла і з того моменту він репетирував тільки з нашим складом. І на прем’єру вийшли я і Ярослав Гаврилюк, на жаль, покійний.

– Це Голохвастов?

– Так. І прем’єра фейєрична, пам’ятаю, була. Ці квіти, до метро “Хрещатик” черги за квитками…

– Одна із Ваших мрій збулася?

– Так! Усе йшло до того. Мені янголи допомагали і дорога скрізь розкривалася. Наприклад, мене не прийняли до театрального інституту, а якраз був набір в студію, але там те ж саме: у першу чергу – знайомі і так далі. Для мене ніде місця не знаходилося.

– Свого часу в театрі Ви зіграли головну роль за цією п’єсою, а потім уже зіграли в мюзиклі сучасному. Зіграли яскраву роль. Хай це була епізодична, другорядна, але вона наскільки глядачу сподобалася. Цей образ торговки квітами. І там така фраза: понад усе вони любили свою роботу, тому що вони на ній “зігрівалися”.

– О, ще й як!

– Ваші враження від самого процесу зйомок. І, якщо порівнювати, то це теж якась магія?

– Я думаю, що магія. Хоча мене планували на роль мами Проні. Проню повинна була грати, повинен, Данилко, а я його маму. Але  все перевтілилося, адже Данилко був у дружбі з Аллою Борисівною Пугачовою, то вони інакше домовилися. Алла сама попросила, щоб зіграти Проню. А з нею Галкін тоді Голохвастова зіграв. Я думаю, що дуже вдало.

– Але й від своєї ролі Ви отримали задоволення?

– Я велике задоволення отримала. Я не жалкую.

– Яскрава роль, люди по ній Вас почали дуже впізнавати. Навіть ті, хто в театр не ходив.

– І мені з Тетяною Шелігою було приємно, вона хороша така партнерка, моя колега, теж торговка на базарі. І потім, коли ми вже в кінці фільма зустрічалися, то Алла Борисівна мені цінний подарунок зробила.

– А що це?

– Це кольє, дуже дороге, від Сваровські. З таким класним камінням. І ось їй захотілося мені зробити такий подарунок.

– Ви вдягали його?

– Не один раз.

– А про те, що Ви мали грати маму, теж люди знають?

– Мабуть,ні.

– Це тільки ексклюзив для “Оперативної України інфо”. Ми сьогодні дізналися, що Тамара Яценко мала грати маму в мюзиклі “За двома зайцями”.

– Але прекрасно її зіграла Ніна Шарлапова, геніально з Дяченком нашим, уже покійним. А я дуже задоволена своєю роллю. Ну а роботою – це вже на суд глядачів.

Дивіться також відеоверсію інтерв’ю (частина перша):

Читайте також: Учасники українського рок-гурту «Брати Гадюкіни» розповіли про благодійний концертний тур та співпрацю із Сергієм Жаданом

Дивіться також відео: У Києві в СЗШ № 243 відбувся патріотичний флешмоб «Діти за мир»

Вийшов 8-й випуск проекту «Коли закінчиться війна?» за участі екстрасенса Хаяла Алекперова (відео)

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на офіційну сторінку в Фейсбук, аби першими дізнаватися найголовніші новини країни! Також запрошуємо долучитися до нашого YouTube-каналу! А відтепер ми є і у TikTok.

Спілкувався Юрій Іванов

Фото і відео: Анатолій Шараєвський, Максим Древаль

Автор


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *