Поль Манандіз: Небезпека повномасштабного вторгнення Росії в Україну нікуди не зникла…
Про Поля Манандіза можна говорити багато, оскільки це людина–Явище. Справжнє і саме з великої літери. І це не тому, що він допомагає українській армії, і не тому, що він прекрасний співак та композитор… а через те, що він є взірцем справжнього патріотизму. Без пафосу і, знову ж таки, без зайвих слів. Це інтерв’ю ми записали ввечері, 14 лютого 2022, у Києві в його помешканні. Звідки він і не думає нікуди евакуюватися через загрозу повномасштабної війни з боку Росії …
Про це повідомляє “Оперативна Україна інфо”.
– Полю, розкажіть про своє життя, родину…можливо, про щось таке, чого ніхто не знає…
– Мій батько – сицилієць, а мама – француженка, а я – українець! У мене є рідний брат. Майже ніхто не знає, що він колись захворів на лейкемію. Наша родина постала не тільки перед загрозою його втрати, а й втрати всього майна. Оскільки мали шукати непомірні кошти на лікування. І тоді моя мама започаткувала ініціативу, щоб онкохворі в країнах Євросоюзу могли лікуватися за рахунок держави. І вона зуміла цього досягти! Думаю, що це наша родинна риса – бачити людський біль і намагатися щось зробити. Я гуманіст, я люблю людей і життя…
– Як сталось, що Ви відчули у собі корені одного з найдревніших народів планети – українського народу?
– Не дуже вірю в містику, проте, коли вперше опинився на українській землі, одразу відчув, що вдома…. порівняв себе із лелекою, який повернувся в рідні краї.
– Що Ви відчули, коли тільки розпочалась російська агресія проти України?
– Коли Росія розпочала війну, то на Заході майже ніхто не розумів, що відбувається. Російська пропаганда там «працює» дуже сильно. Це відчувається у Франції, Німеччині та інших країнах Європи… Ще коли в Україні почався Майдан, то теж важко було збагнути, що коїлось. Але, я мав можливість отримувати інформацію з кількох джерел, не пов’язаних між собою. До того ж був зацікавлений знати правду. Мене виховували так, коли ти сильніший, то не повинен ображати слабшого. А ось Україна майже вісім років воює з набагато сильнішим противником. Нині на її кордоні скупчено близько 150 тисяч військ РФ… І український народ своїми власними силами продовжує стримувати російську агресію! Добре, що тепер Україні надходить допомога і з країн Євросоюзу, і з Великої Британії, і з Сполучених Штатів… Однак Україна таки воює сама і, на моє глибоке переконання, потребує набагато більше допомоги, особливо військової… Сьогодні європейська держава Україна на передовій захищає всю Європу. І Європа має бути вдячна за це. Адже її кращі сини й доньки віддають свої життя за мир.
– Розкажіть про вашу дружбу із Василем Сліпаком.
– Ми познайомились на одному із заходів. Це був великий співак і справжній українець, який гідно представляв Україну в Парижі. Він був справжнім. Як почався Майдан, Василь був одним із тих, хто намагався сказати світові правду. Все, що відбувалося в Україні, завжди було його особистою справою. Він був волонтером, а потім не зміг стояти осторонь і теж пішов на фронт. Ми з ним зустрічалися у Франції. Думаю, коли він був на ротації – це в Мефісто прокинувся справжній козак! Василь Сліпак, то величезна втрата і для України, і для світової культури… Він міг ще дуже і дуже багато зробити, розповідаючи світу правду… проте це був його вибір – воювати саме тоді, коли твоя країна найбільше потребує захисту.
– Артисти – це люди, яких обожнюють, наслідують…Вони можуть вести за собою людей. Чи відчуваєте за собою цю місію?
– Бог дає артистам більше ніж іншим. І відповідальність у них більша. Вважаю, що моя місія – розповідати світу правду про Україну, про її історію, її культуру… і її війну. Саме про це мій альбом «Місія на небі». На жаль, Василь не встиг цього зробити, але такий шанс є у мене. Маю бажання і сили показати світові, що саме тут відбувається. Я – людина мистецтва. Для мене практично немає кордонів. Можу зробити набагато більше, або інакше, ніж хтось з дипломатів у певній ситуації… Російська пропаганда дуже і дуже сильно впливає на думки жителів Заходу, але нема такої пропаганди, яка була б сильніша за правду. І в цьому напрямку вже роблю певні кроки, збираю професійну команду, всі учасники якої – справжні українські патріоти.
– Ви бачили світ на власні очі… І як Вам Україна у порівнянні з іншими країнами?
– Я бачив на власні очі понад 70 країн світу. Це, безумовно, цікаво, але після першого разу гострота сприйняття вже зникає. З Україною все інакше. У цій державі щодня отримую нові враження, щоразу бачу щось нове… До того ж я дуже люблю свободу – так само, як і українці. Але про французьку революцію знає весь світ, а про українську революцію, яка сталася у XXI сторіччі, світові треба ще розповідати… Бо це також частина історії людства.
– Чи знають у світі, зокрема в Європі, про роль Русі-України в світовій історії?
– Щодо історії – європейці знають переважно російську культуру, це була практика ще Радянського Союзу, який і сприймали, саме як Росію. І це також відіграло свою роль. І цей вплив продовжується. В Україні є багато великих музикантів, письменників, поетів, художників… Багато історичних особистостей мають українське коріння, але про це треба говорити. Треба перекладати українську літературу, щоби її читали в усьому світі. Щоб знали і слухали українську музику! Дуже хорошим є український менталітет… Європа звикла до індивідуалізму, в Європі люди дуже великі егоїсти. На прикладі України, волонтерського руху і добровольців, – європейцям можна нагадати, що ми, люди, дуже сильні, коли разом.
– Чи знають у світі правду про черговий напад Росії на Україну? Цікаві Ваші особисті спостереження…
– Про російську пропаганду ми вже говорили. Протидіяти їй у світі – вважаю однією із своїх місій і місій моєї команди.
– Зараз Ви живете в Україні постійно. Допомагаєте захищати країну від російських окупантів?
– Маю друзів на фронті і коли у них є якісь певні потреби, то допомагаю у міру своїх можливостей.
– Купуєте амуніцію?
– Тепловізори, дрони… Я просто намагаюся допомогти…Люди віддають життя, щоби вберегти світ від «руського міра», який є насправді жахливим… Я віддаю лише гроші і буду допомагати далі.
– Я знаю, що Вас намагалися дискредитувати в боротьбі за Україну…
– Так, на жаль, маю такий досвід. Не хочу деталізувати, але скажу, що про мою позицію Росія і її спецслужби знають. Це точно.
– Як протидієте агресору в українському та міжнародному інформаційному полі? Ви тепер це робити зі своєю командою?
– Так, команда скоро почне працювати. І ми будемо займатися контрпропагандою проти Росії. Це сьогодні дуже важливо і в Європі, і в усьому світі, бо там досі ідеалізують колишній СРСР, правонаступником якого себе оголосила Російська Федерація… Правду про радянські часи важливо знати… І правду про те, як насправді живуть люди в Росії. Я вже не кажу про те, як живуть сьогодні на територіях, які окуповані російськими військами – Донеччина, Луганщина, Крим… Мій план – розповідати світові правду про те, чим насправді є Росія і чим насправді є Україна.
– Вісім днів тому відбулась зустріч президентів України та Франції. Чого чекати від цього? Яке значення може мати для України позиція очільника Французької республіки?
– Чим більше європейців познайомляться з Україною, тим менше буде тих, хто не вважає Путіна завойовником. На мою думку, така велика і сильна країна, як Франція, має захищати Україну, яка сьогодні слабша економічно і політично – і саме тому, що це – правильно. «Кроки до мирного врегулювання», які сьогодні намагаються озвучувати Франція, Німеччина і Угорщина – не повинні бути поступками агресору, який розуміє лише мову сили – і не тільки бойової, а й сили економічних санкцій, сили підтримки матеріально-технічними засобами ведення сучасної війни, сили єдності народів проти зміни існуючого світового порядку за допомогою війни чи збройної окупації, як було в українському Криму… Макрон звичайно допомагає Україні, але не є президентом України. До речі, якщо Україна буде у складі ЄС – Франція перестане бути найбільшою державою Євросоюзу. Нею стане Україна.
Це також має певне значення. Чи не так?! Думаю, в президента Франції має бути більш чітка і жорстка позиція по відношенню до Росії. Будь-який президент будь-якої великої держави-гравця на міжнародній арені повинен пам’ятати, що ніхто не давав права якійсь одній людині приймати рішення, щоби солдати однієї країни йшли й вбивали людей в іншій, забирали чужу територію чи встановлювали власні закони.
– Напередодні голова британського Форін-офісу Ліз Трасс заявила міністру закордонних справ Росії Сергію Лаврову: “Росія цілком здатна зробити вибір, який може призвести до кращого майбутнього для всіх європейських народів”… Що Ви про це думаєте?
– Я згоден, що і Велика Британія, і США, і інші серйозні гравці на Європейській арені вже намагаються робити безліч дипломатичних кроків для запобігання подальшим агресивним діям Москви… Але ж у відповідь Лавров назвав переговори з нею “розмовою німого з глухим”… Отже небезпека повномасштабного вторгнення Росії в Україну нікуди не зникла і про це зараз говорять ті практичні кроки, які ці гравці роблять, починаючи від евакуації власних громадян і переміщення посольств…
– Колишній кореспондент BBC з питань оборони і дипломатії та почесний професор Інституту стратегії та безпеки Ексетерського університету Джонатан Маркус ще в січні цього року заявляв про події, які відбувається зараз, це суть “війни у сірій зоні”, тобто розмивання кордону між миром і війною, яку саме і здійснює Росія. Прокоментуйте…
– Я читав про це… Маркус пише, що, «російські військові сформулювали витончену доктрину, яка розглядає війну і мир як континуум, де різні інструменти застосовують на різних етапах, іноді послідовно, іноді водночас – але стратегічна мета завжди та сама. Саме й це означає, що конфлікт уже розпочався». Але чомусь у Європі про це забувають… Чи воліють «не помічати»… Небезпека в тому, що історія може повторитись. Колись так само не помічали приготувань іншого диктатора – Адольфа Шикльгрубера. Але я вважаю, що зараз, на відміну від минулого століття, є всі необхідні механізми, які здатні не допустити відкритої війни Росії з Україною. Європа не зможе в цьому випадку залишитися осторонь… Як і весь цивілізований світ. Я не політик, але добре розумію, що на даному етапі Росія чи, скоріше її президент, не може, чи не хоче зрозуміти, що зараз ще можна вберегти світ від нової війни і зберегти хоча б ту Росію, яка є зараз…
В іншому випадку важко прогнозувати, яким буде реальний результат такої війни для самої Росії… А щодо України, то я особисто знаю багатьох українських патріотів і вони – не лише військові, і не лише чоловіки, насправді готові битися до за Україну до останнього подиху. І таких багато.
– Ви не боїтеся вступати у бій з агресором саме на тому фронті, на якому маєте найбільші можливості – на фронті впливу на розум та настрої людей?
– Мені не страшно. Я вже шість років це роблю, правда самому розбудити Європу не так просто. І тепер це буду робити разом з командою.
– Цікаво почути пряму відповідь на запитання. Чим є Україна для Поля Манандіза?
– Моє життя, моя Батьківщина, за яку вже воюю понад шість років. У вашого Центра (Інформаційно-аналітичний центр національної безпеки України) на сайті є девіз – «Роби, що можеш, із тим, що маєш, там, де ти є». Я для України так і роблю. Якщо ж буде потреба, щоби я захищав Україну з автоматом в руках, як Василь Сліпак, то готовий…
Читайте також: Поль Манандіз: ” Головне, що вдалось привернути увагу світу до ситуації біля українського кордону”.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватися найголовніші новини країни! Також запрошуємо долучитися до нашого YouTube-каналу!
Андрій Галат, заступник керівника Інформаційно-аналітичного центру національної безпеки України
Автор
